Інтелектуальний прозаїк - Валер'ян Підмогильний  

(до 115-річчя від дня народження)

   Валер’ян Петрович Підмогильний (1901-1937) — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження». В історії української літератури 20-30-х років минулого сторіччя творчість В. Підмогильного посідає почесне місце. Про це свідчать ті твори, які полишив нам письменник і які написані протягом неповних сімнадцяти років. Це збірки оповідань і повістей, два романи - "Місто"(1928) та "Невеличка драма"(1929). 

  Валеріан Петрович Підмогильний народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплях на Катеринославщині (Дніпропетровщина. У 1919р. закінчив Катеринославське реальне училище, а в 1921-1922 рр. навчався на математичному і правничому факультетах Катеринославського університету. Входив до літературного угрупування "Ланка". Працював редактором у видавництві «Книгоспілка», а з 1925р. — у журналі «Життя й революція». 

  В. Підмогильний перекладав твори Д. Дідро, А. Доде, О. де Бальзака, Ж. Верна, В. Гюго та інших.

  У 1934р.  Валер’яна  Підмогильного було репресовано, засуджено та вислано на Соловки. В 1937 - розстріляли в урочищі Сандармох. У 1956 був посмертно реабілітований.

 Популярність і визнання приніс В. Підмогильному роман «Місто», який викликав широку дискусію. У  романі письменник показав образ людини, в душі якої йде боротьба добра і зла. Цей твір утвердив критику в тому, що письменник "цікавиться не людством, а людиною". Своєю творчістю Підмогильний допомагав людині пізнати саму себе, свою долю і силу.
  За Підмогильним для української літератури особливо важливим мало стати продовження лінії інтелектуальної, філософсько-психологічної прози, що відродилась у творах Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської.

  Твори В. Підмогильного і тепер хвилюють, цікавлять і спонукають до роздумів про сенс життя в цьому химерному й жорстокому світі.