НЕНЬКА МАТИ : ЗАПОРІЗЬКА СЛАВНА СІЧ
В історичному минулому нашого
народу було таке неповторне і легендарне явище, як Запорізька Січ. Це про неї
писав Гоголь у своїй повісті «Тарас Бульба»
«Так вот она, Сечь! Вот то гнездо, откуда вылетают все те гордые и
крепкие, как львы! Вот откуда разливается воля и козачество на всю Украйну!»
Отже,
друзі, буде цікаво познайомитись з однією з найлегендарніших сторінок історії
українського народу – козаччиною. Тож запрошуємо вас до
16-18 ст. на Запорізьку Січ.
Вперше збудував фортецю на
острові Мала Хортиця, яка вважається прототипом Запорозької Січі Дмитро Байда - Вишневецький, який
вважається першим кошовим отаманом, засновником запорізького війська.
Хортиця – була і залишається найбільшим дніпровським островом.
Вона має в довжину понад 12 км, а завширшки сягає 2,5 км. Всього ж по Дніпру в
межах земель запорізьких козаків було 265 островів. (Монастирський, Шевський,
Заячий, Кінський, Зелений, Княжий тощо.)
Після Хортиці Запорізька Січ знаходилася почергово на острові Томаківка,
річці Базавлук, Микитиному Розі, річках Чортомлику, Кам’янці, Підпільній , в
Олешках.
Січ була оточена ровом і
десятиметровим валом, на котрому стояв дерев’яний частокіл. Запорізька Січ
вважається столицею козаків, місцем, куди вони зверталися своїм серцем і
помислами, думками. Січ від слова «сікти.
рубати» . Нерідко вживається і назва «кіш». Слово «кіш» тюркського
походження означало військову ставку, місцезнаходження вождя. Жінок, дітей на
Січ не приймали, тільки чоловіків. Січовики любили казати: «Козакові треба воювати, а не біля жінки пропадати». Вступ до козаків був дуже простим. Спершу
запитували: «У Бога віруєш?» і , почувши ствердну відповідь вже напівжартома
цікавилися: «А горілку п ’єш?» новоявлений козак приписувався до одного з
куренів, був забов’язаний нести вартову службу, навчатися військовому
мистецтву, займатися господарством.
Всередині фортеці знаходився
майдан із церквою та стовпом, де карали винних. Навколо майдану стояли великі , довгі хати – курені, де жили
січовики.
Курені були одночасно і військовими одиницями, з яких складалося
запорізьке військо. У запорожців була республіка, кожен козак мав голос у
загальній Раді. На таких зборах обирали
кошового, гетьмана, козацьку старшину ( писаря, суддю, осавула). Тільки під час вибору «старшини»
на Раді або підготовки до військового походу Січ ставала багатолюдною. Всього
запорожців було 5-6 тисяч.
Розпорядок дня
Вставали козаки до схід сонця,
йшли купатися на річку в будь-яку погоду, навіть взимку. Після чого поверталися
до куреня снідати, потім рушили в січову церкву на заутреню. Далі – заняття з
бойової підготовки. Запорізьке військо
славилося високою боєздатністю. Ровно опівдні стріляла фортечна гармата – це
був сигнал до обіду. На обід подавалася каша, варена або печена риба, мед, пиво
й брага, галушки, куліш, іноді баранина або дичина.
Основна маса
запорожців жила за межами Січі. Козаки,
які жили у зимівниках, хуторах і селах ( звичайно із сім’ями) отримували від
козаків-січовиків іронічні прізвиська сиднів,
гніздюків, баболюбів.
- Козаки дуже шанували Божу Матір, на Січі будували в центрі – церкву Покрову Божої Матері та кошового отамана обирали саме на це свято.
- Найвідоміший кошовий Запорізької Січі - Іван Сірко.
- Дванадцять
разів його обирали кошовим отаманом. Він здобув перемогу в 65 боях.
Герой багатьох українських пісень і казок. Легендарний воїн -
характерник. Про
Сірка говорили і зовсім неймовірні речі. Наприклад, що його не брали ні куля,
ні меч.
- Неперевершеними бійцями були козаки-характерники. Вони були обраними воїнами, елітою війська. Їх надлюдські здібності дивували навіть бувалих козаків. Прості люди називали їх чарівниками. Характерники на Січі складали козацьку старшину.
- Цікава історія створення відомої картини "Запорожці пишуть листа турецькому султанові" І. Рєпіна. Сюжетом цієї картини став відомий Лист запорожців турецькому султанові, написаний за легендою кошовим отаманом Іваном Сірко "з усім кошем Запорозьким" в 1676р. Оригінал листа не зберігся, але була знайдена копія, яку передав відомому історику, досліднику українського козацтва Д.І. Яворницькому катеринославський етнограф Я. Новицький. Д.Яворницький, одного разу зачитав її як "курйоз" своїм гостям, серед яких був, зокрема, і художник І. Рєпін. Він зацікавився сюжетом і вирішив створити картину, щоб відобразити в ній вільний дух козацтва і справжнього братства... (До речі видатний історик Д.Яворницький зображений на картині у вигляді писаря).
Про подвиг одного з героїв-визволителів нашого міста, хотілося б сьогодні розповісти. Михайло Столяров (1905-20.09.1943) - льотчик-штурмовик 17 повітряної армії, кавалер трьох бойових орденів. З початку війни воював в небі та був одним з перших, хто здійснював бойові вильоти в ще зайнятий нацистами Дніпропетровськ. 20 вересня 1943р. героїчно загинув, повертаючись з бойового завдання. Він направив свій підбитий та охоплений полум'ям літак на зайняту ворогом електропідстанцію. У 1968р. на місці загибелі М. Столярова була встановлена меморіальна дошка за адресою: вул. Ленінградська, 40 (нині вул. Я. Мудрого). На його честь названа одна з центральних вулиць міста. На бульварі вулиці Столярова у 2010р. був урочисто відкритий пам'ятник герою-земляку. 
